Антена, за допомогою якої агентство зв'язується з апаратом, не працювала з середини березня. Фахівці завершили ремонтні роботи на антені Deep Space Station, що дозволило вченим NASA зв'язатися з апаратом «Вояджер-2», який покинув межі Сонячної системи. Як повідомляється на сайті агентства, вчені передали апарату кілька команд 29 жовтня.
З середини березня «Вояджер-2» рухався самостійно, оскільки єдина антена, за допомогою якої можна було встановити зв'язок з апаратом віком 43 роки, знаходилась на ремонті. «Вояджер-2» відповів, підтвердивши, що отримав «дзвінок» і може виконати команди без проблем.
Цей «дзвінок» «Вояджеру-2» дозволив протестувати нове обладнання антени. Deep Space Station 43 знаходиться в Австралії і є частиною Deep Space Network (DSN) - групи радіоантен, які розташовуються по всьому світу. Вони використовуються для зв'язку з апаратами, які працюють за межами орбіти Місяця.
Deep Space Station 43 - це єдина антена в світі, яка може зв'язатися з «Вояджером-2». Під час її ремонту фахівці NASA отримували дані про стан апарату, але не могли посилати йому команди, тому «Вояджер-2» рухався самостійно. У NASA зазначають, що під час ремонту замінили кілька радіопередавачів, один з яких не ремонтувався протягом 47 років.
«Дзвінок» «Вояджер-2» це тільки один з індикаторів, які свідчать про те, що антена може повернутися до повноцінної роботи в лютому 2021 року.
"Вояджер-2" є першим і єдиним апаратом, що досягнув Урану (у січні 1986 року) і Нептуна (в серпні 1989 року). Загалом з обох космічних апаратів було передано на Землю 625 Гігабайт даних. За останніми даними, "Вояджер-1" пішов на 20,8 млрд км від Землі і на 20,9 млрд км від Сонця. За розрахунками вчених, запаси палива (енергію він отримує від радіоізотопних генераторів, які працюють на плутонії-238), дозволять апаратам серії "Вояджер" залишатися працездатними ще протягом десяти років. Потім зв'язок з Землею буде втрачений.
Два зонди програми NASA «Вояджер» були запущені для дослідження Сонячної системи в 1977 році. Апарати змогли зблизитися і досліджувати чотири планети-гіганта (Юпітер, Сатурн, Уран і Нептун), а потім попрямували до околиць Сонячної системи. Початковий термін їх функціонування оцінювався але лише п'ять років, проте на сьогоднішній день тривалість їх роботи становить понад 42 років.
Зараз «Вояджер-2» знаходиться на відстані 123,6 астрономічних одиниць від Землі, а «Вояджер-1» - на відстані 148,7 астрономічних одиниць, це найвіддаленіший рукотворний об'єкт. Обидва апарати вже покинули гелиосферу, однак не вийшли за межі Сонячної системи, межа якої знаходиться за межами зовнішнього краю Хмари Оорта, на відстані близько ста тисяч астрономічних одиниць від Сонця.
Одна з основних проблем, пов'язаних з апаратами, полягає в тому, що вони отримують все менше енергії, необхідної для роботи наукових приладів і систем обігріву, через деградацію і зниження потужності заснованих на розпаді плутонію-238 бортових РІТЕГ, які зараз генерують на 40 % менше енергії, ніж 43 роки тому. У той же час, всім астрономам і навіть простим людям дуже хочеться, щоб пристрої пропрацювали максимально довго.
«Обидва зонда «Вояджер» досліджують регіони, які ніколи раніше не відвідувалися, тому кожен день їх роботи - це день нових відкриттів», - констатує учасник проекту Едвард Стоун з Каліфорнійського технологічного інституту.
Оскільки «заправити» апарати не представляється можливим, інженерам NASA раніше довелося розробити план економії енергії, який дозволив продовжити життя самим далеким посланцям Землі. План полягав у тому, що інженери крок за кроком відключали менш важливі пристрої - такі як фотокамери, за допомогою яких «Вояджери» знімали планети і супутники в Сонячній системі, - щоб зберегти працездатність найнеобхідніших систем, зокрема, систем обігріву паливопроводів, що живлять двигуни орієнтації (нагадаємо, що апарати користуються двигунами, щоб зберігати антени спрямованими до Землі; якщо перерветься зв'язок, для землян це буде рівносильно загибелі зондів: яка користь від зібраних унікальних даних, якщо їх ніколи не отримаєш?).
У підсумку на борту "Вояджера-1» в даний час функціонує чотири наукових прилади з одинадцяти. Це магнітометр, прилад для вивчення плазми і два прилади для дослідження космічних променів: реєстратор низькоенергетичних заряджених частинок і підсистема [для вивчення] космічних променів, або cosmic ray subsystem (CRS). У «Вояджера-2», який є точною копією свого побратима, діяли ті ж прилади плюс ще одна система для вивчення плазми.
В минулому році інженери відключили на «Вояджер-2» обігрівач підсистеми, що вивчає космічні промені, в результаті чого дане наукове обладнання хоча і продовжило роботу, однак його температура опустилася нижче -59 ° C, що на десять градусів нижче, ніж гранична температура, при якій систему тестували на Землі.
25 січня 2020 року «Вояджер-2» не виконав запланований маневр 360-градусного розвороту для калібрування магнитометра. Аналіз телеметрії показав, що через непередбачену і малозрозумілою на даний момент затримки в ході виконання команд для здійснення маневру, апарат залишив в одночасній роботі дві системи, які споживали дуже багато енергії. Як результат, автоматична підпрограма захисту від збоїв, спочатку закладена розробниками апарату, відключила наукове обладнання, щоб компенсувати дефіцит електроенергії, і скасувала маневр. На те, щоб оцінити ситуацію, що склалася, фахівцям знадобилося кілька днів - такий великий термін викликаний віддаленістю станції від Землі, через що час польоту сигналу туди-назад складає 34 години.
28 січня інженерам вдалося відключити одну з систем, що споживали дуже багато енергії, і знову включити наукові прилади. Зараз команда вчених визначає працездатність інших систем апарату, передбачається, що відновлення збору наукових даних і їх передача на Землю відбудеться найближчим часом.
